Теплонакопичувальний камін — це опалювальний пристрій, корпус якого в процесі горінння дров в топці накопичує тепло, а після згасання вонгню продовжує тривалий час обігрівати приміщення за допомогою м'якого і приємного інфрачервоного випромінення.

Конструкція камінів являє собою топку, що під'єднана до димоходу, а навколо неї і комина робиться корпус з теплоакумуляційних матеріалів. Коли камін починає отоплюватись, камінна топка нагрівається і повітря навколо неї також прогрівається. Важливою деталлю є те, що між корпусом каміна і топкою має бути проміжок, який необхідний для охолодження камінної топки.

Для будівництва теплонакопичувального каміна важливо знати, які елементи нагріваються більше всього, а відповідно, виділяють більше тепла. В першу чергу, тепло починає йти від скла камінної топки. Спеціальне термостійке скло, що використовується в конструкції дверці топок, не створює перешкод тепловому випроміненню від вогню, але й слугує природною перешкодою для надлишкової тяги повітря з приміщення. Одразу ж після розпалювання прогрівається система, що підключена до димоходу, яка, как правило, виготовляється з одностінних труб з нержавіючої сталі.

Потім нагрівається димозбірник камінної топки – це її верхня частина, через яку дим з топки виходить в димохід. Тепле повітря підіймається вгору, відповідно, найгарячіша частина топки – це її димозбірник і система подключення до димаря. Через кілька хвилин після початку горіння дров нагрівається корпус камінної топки. Знаючи, що найбільша кількість тепла потрапляє від скла, димозбірника і корпусу, нашим завданням – якомога більше накопичити його від цих елементів, а потім плавно отримувати після того, як камін закінчить працювати.

Для можливості накопичення тепла конструкція каміна повинна передбачати максимальну кількість матеріалів, що здатні акумулювати тепло, а саме – кераміка, камінь чи метал. Побічно тепло, яке виділяється через скло, накопичується обудовою навколо топки, якщо вона зроблена з теплоакумулюючого матеріалу. У зв'язку з цим виготовляється обрамлння з натурального каменю або кераміки. Тепло, що виділяється від димозбірника і системи підключення до димаря, зберегти набагато простіше.

Перший спосіб – використання акумуляційних систем, що пропонуються самими виробниками камінів. Наприклад, це можуть бути теплоакумуляційні кільця, які встановлюються між димозбірником і системою підключення до димоходу. Гарячий дим нагріває кільця, проходжуючи через них. Після завершення опалення в каміні розпечені кільця будут віддавати тепло ще тривалий час. За рахунок подібної системы ми отримуємо 70-100 кг додаткової теплоакумулюючої маси, яка буде віддавати тепло ще 3-4 години.

Альтернативою может стати теплонакопичувальна ємність або кошик. Це система, що являє собою металеву конструкцію, заповнену теплоакумулюючим матеріалом. Це може бути, наприклад, кварцевий пісок, шамотна крихта чи навіть каміня для банних печей.

Що стосується теплоакумуляції тепла корпусу каміна, то тут необхідно розповісти про його облицювання, а точніше про матеріал, з якого виконаний корпус. Звичайно, швидко і дешево можна спорудити його з гіпсокартону.

Але, по-перше, це катастрофічне порушення усіх пожежних норм, адже гіпсокартон являєтся горючим матеріалом, а металевий каркас, який є основою для нього, може деформуватись від впливу високих температур. По-друге, ізолюючи гіпсокартон волокнистою ізоляцією, а простіше кажучи, ватою, ви маєте розуміти, що за рахунок постійного повітреоберту ця вата може видуваетись з конвекціоних решіток і літати по дому.

Ми, як фахівці, рекомендуємо робити корпус з керамічних плит з вогнетривкого шамоту або елементів зі спеціального бетону. Ці матеріали дозволяють спорудити самонесучий корпус каміна, без застосування  металоконструкцій та додаткових теплоізоляцій.