ТЕРАКОТА (італ. terracotta — "палена земля") — різновид неглазурованої кераміки, виробів з червоної або жовтувато-бурої жовтизною глини з пористою, матовою поверхнею. В античності з теракоти виготовляли облицювальні плити з рельєфами, архітектурні деталі — метопи, антефікси, черепицю (каліматії; каліптери; солени), а також іграшки, дрібні статуетки. З теракоти робили кахлі та посуд.